Антон Мартинов – директор українського видавництва «Наш Формат», яке видає перекладну літературу, зокрема світові бестселери, бізнес- та світоглядну літературу. На думку Мартинова, сучасний український читач спраглий якісної книжки, яка передає успішний досвід, як окремих людей, так і цілих країн.

Видавець розповів rabota.ua про те, як і чому прийшов у книжковий бізнес, свої управлінські принципи, довіру до книжки, яку літературу варто видавати, чому Атлант все ж розправив плечі, а також на які новинки чекати українським читачам найближчим часом.

Про національні особливості книжкового бізнесу

– Антон, що для вас книжковий бізнес? Які національні особливості книжкового бізнесу ви б відзначили?

– Це справа, яка мені до душі. Вона схожа за своїми характеристиками на звичайний бізнес, але більш інтелектуальний, ніж продажі чи перепродажі.

Особисто я не бачу особливих відмінностей ведення книжкового бізнесу: що в Україні, що в Європі принцип той самий. Різниця лише в ємності ринку. У Німеччині чи, скажімо, у Франції люди можуть собі дозволити частіше купувати книжки, бо в обігу набагато більше грошей. До того ж, у цих країнах культура читання вкоренилася давно.

У той же час буває таке, що грошей багато, але немає культури читання. У нас вона є, однак не вистачає культури ведення бізнесу, щоб накопичувати грошову масу. В Україні бізнес часто короткостроковий, коли мета – заробити і виїхати за кордон.

«Якщо хочеш заробити мільйон, візьми мільярд і відкрий видавництво»: інтерв’ю з директором видавництва «Наш Формат» Антоном Мартиновим

Фото: Тетяна Пастір

Про освіту, успішних письменників і видавничі «фейли»

– Чи потрібна видавцеві профільна освіта?

– Мені пощастило працювати за фахом. Хоча я знаю не багато людей, котрі займаються справою, якої вчилися в університеті. Профільна освіта точно не завадить, але річ у тім, чи готовий ти витратити п’ять або навіть більше років на таку непродуктивну штуку, як освіта в університеті.

– А якщо паралельно навчатися і працювати?

– У мене саме так і склалося. Просто навчатися було б нецікаво.

Є навіть такий анекдот: якщо хочеш заробити мільйон, візьми мільярд і відкрий видавництво.

– Які знання передусім треба, щоб стати видавцем?

– Не боятися робити помилки, рухатися вперед – знання прийдуть із досвідом.

Ведучи бізнес, ти не можеш усі функції покладати на себе: треба зібрати сильну команду, дати працівникам правильні завдання та мотивацію й організувати ефективний контроль роботи.

Видавничий бізнес нічим не відрізняється від ІТ, головне – отримувати задоволення від роботи. Без вогника і запалу нічого не буде. Це непроста сфера, але коли ти це усвідомлюєш і в тебе є внутрішній мотив, тоді все має вийти. Варто також розуміти, що у видавничій справі ти не заробиш мільйони. Є навіть такий анекдот: якщо хочеш заробити мільйон, візьми мільярд і відкрий видавництво.

– Розкажіть про ваші видавничі помилки у виборі того, що видавати. Що «не пішло» аудиторії і чому?

– У нас нон-фікшн продається краще, ніж художня література. Український читач прагне розвиватися і переймати успішний досвід, тому на селфмейд- та бізнес-книжки є великий попит. Хоча у світі навпаки: наклади художньої літератури удвічі більші. Та й в принципі її написано на порядок більше. Ми ж видаємо 10 назв на рік, бо «художка» не є нашим пріоритетом. Хоча детективи Кейт Аткінсон (британська письменниця, чиї детективні романи були екранізовані, зокрема «Злочини минулого» – ред.) надзвичайно вартісні та глибокі, тож ми не можемо оминути їх увагою. Коли я прочитав перший твір Аткінсон, то думав: «Чому в нас досі ніхто її не надрукував?». Ми придбали права на декілька книжок цієї авторки, першу з них уже видали.

Наш профіль – усе ж перекладна література, світові бестселери, насамперед бізнес- та світоглядна-література. Серед перекладених авторів є Насім Талеб, Ніл Фергюсон, Волтер Айзексон, Генрі Форд, Айн Ренд, Деніел Канеман та інші.

Ми маємо велике бажання видавати книжки й українських авторів. І хоча наразі якісних пропозицій цієї тематики, на жаль, мало, кілька найменувань усе-таки вже в розробці. Поки що не можемо розголошувати, про які саме книжки йдеться. Сподіваємося, з часом видавничий ринок наповниться якісними бізнес-книжками українських авторів, і ми будемо раді докласти зусилля до цього.

«Якщо хочеш заробити мільйон, візьми мільярд і відкрий видавництво»: інтерв’ю з директором видавництва «Наш Формат» Антоном Мартиновим

Фото: Тетяна Пастір

Про видавничі тенденції

– Які тенденції ви помічаєте у видавничій справі: візуальні, змістові, тематичні?

– Однозначно покращилася верстка. Береш книжку до рук — і отримуєш естетичне задоволення. Також, за нашими спостереженнями, м’яка палітурка не прижилася на українському ринку. Мабуть, це культурна особливість країни – книжка у м’якій палітурці погано сприймається читачами. Цікаво, що чим далі на Захід – тим більше м’яких обкладинок зустрічаємо на видавничому ринку. З одного боку, це економія на виданні, з іншого боку – культурна особливість, адже на Заході м’яка обкладинка сприймається нормально.

Обкладинка впливає на левову частку продажів: це перше, на що звертає увагу покупець. На щастя, все більше українських видавців починає розуміти, що книжка не має скидатися на підручник із сопромату. Адже книжки видаємо не для того, щоб вони пилюжилися на складі, а щоб розповсюджувати і продавати. За останні три роки якість дизайну обкладинки української книги зросла, як за 30 років.

Якщо говорити про світові тенденції, то навчальна і художня література стрімко переходить у «цифру», хоча в останні кілька років процес значно пригальмував, зокрема через те, що ціни на електронні книжки зросли. Утім, давати прогнози про майбутнє електронної книжки я би не став. Усе дуже стрімко змінюється. Очевидно, що книжка паперова і електронна в майбутньому існуватимуть паралельно, доповнюючи одна одну. Хочеш насолодитися читанням і відпочити – якісна паперова книжка буде найкращим варіантом, якщо ж потрібно просто знайти потрібну інформацію – для цього ідеально підходить електронне видання.

«Якщо хочеш заробити мільйон, візьми мільярд і відкрий видавництво»: інтерв’ю з директором видавництва «Наш Формат» Антоном Мартиновим

Фото: Тетяна Пастір

Про союзництво і конкуренцію

– Українські видавці – це конкуренти чи союзники?

– З погляду бізнесу, звісно, конкуренти, адже у нас спільний ринок і боротьба за клієнтів. Але так чи інакше всі українські видавці – союзники за спільною справою. Адже ми займаємось популяризацією читання.
Книговидання – один із найбільш соціально відповідальних бізнесів. Адже якщо ти хочеш, щоб твій продукт продавався, потрібно вкладатись в промоцію не тільки книжок, а й читання загалом.

– Як ви ставитеся до заборони імпорту книг російських видавництв?

– Ліцензування вважаю правильним, але до повної заборони ставлюся негативно. Наш ринок до цього просто не готовий. Бо видана в Україні книга зараз може замінити лише 20-25% усього асортименту наших книжкових магазинів. Цей відсоток зростає не більше, ніж на 5% у рік, особливо гостро це відчувається у заміщенні нішевих видань, тобто професійної літератури, що має у нас невеликі наклади й якої в Україні дуже мало.

У той же час треба враховувати ще й таке. Конкуренція на видання перекладів українською мовою – загострилася, тому в найближчі роки можна розраховувати на оновлений асортимент у наших видавництвах. Маємо підтримку споживачів у цьому напрямку, що можна побачити у тому, скільки людей відвідує книжкові виставки, які книжкові локації відкриваються (наприклад, кафе-книгарня) і т.д. Книжкові магазини також почали йти назустріч активним українським видавцям. Прогрес є, але все не відбувається так швидко.

Видавництво може викупити права на переклад лише однією мовою – українською чи російською, і продавати свої книги по всьому світу. Заборона імпорту – привід розділити так звану зону копірайту російської мови на дві країни. Постає питання «протягування» деякими видавництвами російської мови в Україні як опцію у зарубіжних контрактах із правовласниками. Але російські конкуренти на даний момент мають значно більший вплив на західних колег і мають більше грошей, тому блокуватимуть наші намагання у цій сфері. Та чи доцільно вкладати зусилля, щоб створювати в нашій країні другу зону копірайтингу для російської мови? На мою думку, краще спрямувати сили на переклади й видання українською.

«Якщо хочеш заробити мільйон, візьми мільярд і відкрий видавництво»: інтерв’ю з директором видавництва «Наш Формат» Антоном Мартиновим

Фото: Тетяна Пастір

Про еволюцію «Нашого Формату»

– «Наш Формат» стартував у 2006 році. Як видавництво виросло, еволюціонувало за цей час?

– Влад Кириченко заснував «Наш Формат» 2006 року. Все почалося з аудіокниг, їх було видано близько 200 – переважно класична література. У 2010 році була пауза, бо розвиток CD-дисків зупинився, а електронний контент ще ніхто легально не купував. У мене паралельно з цим було видавництво «Аудіо Планета» та ресурс з продажу аудіокниг Audiobooks.ua, з якого я після економічної кризи 2008 року перейшов на продаж паперових книжок. У той час ми з Владом почали обговорювати можливість об’єднати деякі сервіси, типу логістики і складу, й наприкінці 2012-го ми це почали робити − тоді я очолив «Наш Формат».

До цього я читав і продавав багато ділової літератури, російської зокрема, й думав, чому її не видають в Україні. Як виявилося, багато хто не хотів починати, бо боявся конкуренції з росіянами, які мали потужні позиції в дистрибуції і грамотно нав’язали правило «какая разница, на каком языке…», підкріпивши це потужним асортиментом.

Ми ризикнули, й тепер маємо пакет прав на топових авторів і творів. Наприклад, «Наш Формат» викупив право на «Чорного лебедя» Насіма Талеба, на «Атлант розправив плечі» Айн Ренд, на «Чому нації занепадають» Дарона Аджемоглу і Джеймса Робінсона − бестселер New York Times та Wall Street Journal. Поки великі видавництва думали, як змінити стратегію, чи змінювали її, я працював рік, не відходячи від комп’ютера, іноді до четвертої ранку: писав листи, домовлявся про зустрічі на виставках, про контракти. За рік ми тоді підписали дуже багато книжок, хоча було важко, бо малим видавцям ніхто не довіряє, не охоче продають права.

– А як працює схема продажу прав?

– Обираєте книгу, шукаєте правовласника. У автора є агент, а іноді декілька, з ним і виходите на зв’язок. Іноді на пошуки агента треба витратити доволі багато часу. Угода підписується електронною поштою.

Отже, минулого року ми видали 45 нових книг і стільки ж ретиражів, всього під 100 назв. Загалом це майже 200 000 тиражу. Цього року плануємо видати щонайменше 350 000 екземплярів. Щоб увійти в топ-10 українських видавців, треба мати тираж на рівні одного мільйона, як «Віват», «Клуб Сімейного Дозвілля» або державне видавництво «Генеза», що видає підручники. Цей рейтинг формується лише за накладами, інших критеріїв немає, хоча не варто порівнювати тиражі підручників, дитячої, художньої та науково-популярної літератури.

– Чи записуєте досі аудіокниги?

– Ні, але зараз ми хочемо реінкарнувати цю традицію. Багатьом людям, наприклад, за кермом, зручно саме так слухати книги. Свого часу багато літератури так поглинув, мені це зручніше. Хоча я – це 2% від усіх читачів.

Плануємо фінансувати за рахунок краудфандингу, бо коштів вливати у кожну книгу немає, а важлива системність підходу. Наприклад, купуєш підписку і таким чином підтримуєш видання аудіокниги. Всі можливості для запису (актори, студія) в нас є. Залишається поставити процес на колії й зрозуміти, як допомогти продукту знайти свого кінцевого споживача.

«Якщо хочеш заробити мільйон, візьми мільярд і відкрий видавництво»: інтерв’ю з директором видавництва «Наш Формат» Антоном Мартиновим

Фото: Тетяна Пастір

Про команду, тестових читачів та управління

– Як ви опишете вашу команду? Якими якостями і знаннями треба володіти, щоб стати членом колективу?

– Без організованості й відповідальності нікуди. Команду ми будували три роки, і до неї входять стресостійкі люди, які вміють швидко навчатись і змінюватись. Іноді нам краще взяти «пластилін», а не сформованих працівників, які не витримують інтенсивного ритму роботи або виявляються негнучкими – і це не залежить від віку.

Наша галузь хоч і консервативна, та цей консерватизм може затягти її у прірву. Часто люди довго не затримуються, бо не витримують ритму чи приймають на свій рахунок критику, якої у нас вдосталь. Для нас на першому місці – читачі, які, купуючи книжки, дозволяють далі працювати. Тому ми прислухаємося до їхніх побажань і зауважень, якщо вони конструктивні й це не критиканство.

Ми кинули клич на Facebook, і люди завалили нашу Google-форму пропозиціями, яких було близько тисячі, − усі хотіли бути тестовими читачами. А люди різні: вчитель, професор з історії і менеджер звертають увагу в однаковій книзі на різні моменти. Тоді книжка стає таким собі глиняним горщиком, який довго обпікають, − важко розбити.

– Скільки людей працює у видавництві?

– Більше 35 людей, тому зараз фізично лімітує наше офісне приміщення. Також із нами працює 50-70 фрілансерів – від перекладачів до верстальників. Тут ще такий нюанс: якщо ти працюєш на заводі, то маєш справу з предметними вимірами продуктивності. А в нас високоінтелектуальна робота, й іноді результат не можна чітко оцінити. Більше того, треба систематично адмініструвати велику групу людей, які працюють у різних місцях.

Також нещодавно ми почали залучати до роботи над книжкою трьох-чотирьох тестових читачів. Вони, як і перекладач, редактор, науковий редактор, коректор, верстальник і головний редактор, читають книгу до того, як ми її друкуємо. Це допомагає уникати помилок в книгах або хоча б зводити їх до мінімуму. Ми кинули клич на Facebook, і люди завалили нашу Google-форму пропозиціями, яких було близько тисячі, − усі хотіли бути тестовими читачами. А люди різні: вчитель, професор з історії і менеджер звертають увагу в однаковій книзі на різні моменти. Тоді книжка стає таким собі глиняним горщиком, який довго обпікають, − важко розбити.

– Які ваші управлінські принципи?

– Я все намагаюся робити системно: коли не бачу системи, не починаю справи. Саме тому ми систематизували багато процесів, прописали очікувані результати від людей, яких взяли на роботу. Ми плануємо наперед і намагаємося боротися не з наслідками, а з причинами. Наприклад, не хочемо виправдовуватись за погані переклади, тому боремось з їх причинами – підбираємо найкращих перекладачів, редакторів, коректорів, та й навіть тих самих тестових читачів, про яких я говорив.

Я ухвалюю лише макрорішення, а усі повноваження віддаю на місця. Як керівник компанії не хочу бути тим вузьким горлечком, через яке ухвалюються всі рішення, − так далеко не поїдеш. В Україні керівники бояться брати на роботу людей, сильніших за себе. Так не прийнято, адже у нашій країні, на жаль, часто діє популярне правило – «я начальник, ти дурень». За такого підходу зростання неможливе.

«Якщо хочеш заробити мільйон, візьми мільярд і відкрий видавництво»: інтерв’ю з директором видавництва «Наш Формат» Антоном Мартиновим

Фото: Тетяна Пастір

Про аудіо-, електронну і паперову книжки

– Ваш вибір на користь аудіокниги. А якщо обирати між електронною і паперовою?

– В Європі 5% книжкового ринку займає електронна книга. Високі відсотки у Великій Британії та в США – близько 20%. Це пов’язано з бурхливим розвитком Amazon Kindle (пристрої та мобільні додатки для читання електронних книг від сервісу Amazon.com – ред.). Проте зараз він призупинився, бо у Штатах почали підвищувати ціну на електронні книжки.

Як показують дослідження, багато людей купує електронні книги зі сфери академічної та навчальної літератури, тому що з ними зручно працювати: не треба носити купу книг із собою, легко знайти потрібну інформацію за пошуком. А коли хочеш відпочити – купуєш паперову книжку. Нещодавно я повернувся з Німеччини, де мені говорили, що після робочого дня за комп’ютером хочеться відпочити від техніки і отримати задоволення від прочитання паперової книги.

– Що порадите почитати?

– Універсальних порад не існує. Книга може «не зайти» у певний період життя, може банально бракувати підготовки чи досвіду, щоб зрозуміти, про що пише автор.

Раджу Дейла Карнегі «Як здобувати друзів і впливати на людей».

«Філософія Toyota» Джефрі Лайкера, яку ми щойно видали, буде цікава тим, хто планує будувати власний бізнес. Вона про те, як японська компанія після війни і великої розрухи зуміла стати номером один на величезному ринку США. Американський журналіст Джефрі Лайкер їде в Японію і досліджує сімейний бізнес родини Тойода, принципи, якими вони керувались, щоб досягти такого успіху. Ця книга особисто мені допомогла багато чого змінити у підходах до ведення бізнесу.

Варто також прочитати книжку Генрі Форда «Моє життя та робота». Форд був першим, хто запропонував конвеєр, що вилилось у якість на виході, значно спростило процес і мінімізувало людські втрати, адже на таких виробництвах раніше гинули десятки людей. Корисна ця книга й через досвід: те, що відбувалося в Америці 100 років тому, зараз відбувається в Україні. Ми іноді відстаємо за культурою праці на 100 років.
«Джерело» Айн Ренд – після прочитання стає зрозумілим, чому, умовно кажучи, не варто нарікати на реконструкцію Театру на Подолі. Історія показує, як думка багатьох часто виявляється помилковою і що більшість не здатна дивитися хоча б на крок уперед. Після цієї книги вже можна читати «Атлант розправив плечі».

Мені сподобалася також «Історія Starbucks». Книжка про те, як італійці приїхали в Штати, коли кавова галузь була в стагнації і виробники заощаджували на зернах, додаючи навіть якусь траву. Starbucks, навпаки, не економив. З «Історії…» можна зробити насамперед два висновки. Перший – чи варто проводити попередній аналіз ринку. Так, варто, але якби Starbucks це зробив, компанія б не вийшла на нього, бо цифри засвідчували протилежне до їх намірів. Друга важлива річ – це віра у справу, якою займаєшся.

Ще раджу «Бізнес зі швидкістю думки» Білла Гейтса. Утім, можливо, вона трохи застаріла і багато що змінилося, адже з часу її виходу минуло майже 20 років.

«Якщо хочеш заробити мільйон, візьми мільярд і відкрий видавництво»: інтерв’ю з директором видавництва «Наш Формат» Антоном Мартиновим

Фото: Тетяна Пастір

Про помилки видавців та довіру до літератури

– Яку ставите перед собою мету як видавець? На виданні якої літератури хочете робити акцент і чому?

– У нас акцент на нон-фікшн, яка несе у собі певні знання. В асортименті «Нашого Формату» є і художня література. Її ми вибираємо особливо прискіпливо. Наразі маємо приблизно десяток найменувань літератури для відпочинку. У такому фарватері будемо рухатися і далі.

– У вас є певний сегмент мотиваційної літератури, умовно кажучи, як стати мільйонером. Часто такі книги викликають скепсис, бо дають загальні поради. Чи довіряєте їм особисто ви?

– Скепсис? Продажі говорять протилежне. Загалом, щоб побудувати успішний бізнес, потрібно послуговуватись декількома універсальними правилами, доволі таки загальними. І ось ці універсальні істини ви вже повинні самостійно застосовувати для вашого бізнесу. У книжці «Моє життя та робота» Генрі Форд не вчить бізнесу, а розповідає про свій досвід. Читач уже приміряє його на себе: чи корелює він з ним, чи ні. Такі книжки я ціную.

Що ж до мотиваційної літератури, то в портфелі видавництва її стало досить багато. Але не тому, що ми хочемо повчати: ринок був порожній, а світові бестселери цього книжкового сегменту мають бути в Україні. Зрозуміло, що одна й та ж мотиваційна книжка для різних людей матиме різну цінність, але ми пропонуємо те, що цікаво нам самим.

У нас залишиться мотиваційна література про те, як, скажімо, заробити мільйон чи як виступати перед публікою, але ми зменшимо її кількість до 10% на користь таких книг, як «Чому Азії вдалося» Джо Стадвелла. Це книга про економічні причини підйому азійських країн. Тут подається аналіз успішності або неуспішності країн, окремих персон із фактами, зі статистикою. Це допомагає в ухваленні рішень, бо людина завжди опирається на певний досвід. Коли немає власного, залишається опиратися на чужий. Накопичуєш інформацію, а коли настає відповідний момент, вона просто випливає з підсвідомості і допомагає прийняти правильне рішення.

Треба усвідомити, що видавнича справа дає роботу редакціям, створює робочі місця, щоб філологи, виходячи з університету, не їхали кудись класти гіпсокартон, а працювали за спеціальністю у себе, роблячи свій внесок у нашу економіку.

– Яких, на вашу думку, найголовніших помилок припускаються видавці?

– Заїжджена тема, але бізнес – це система координат з параметрами price, place, product, promotion – адекватне ціноутворення, дистрибуція, якість продукту та його промоція. Якщо вимальовується ромб, значить у вас правильно побудований бізнес. Якщо трикутник, отже, він кульгає. І ця формула поширюється не лише на видавничу справу.

Багато видавців не розуміє, що одна справа, коли книга видається, інша – коли її купують: книжку до читача має довести маркетинговий відділ. Глобально нам треба ще 5-10 років, щоб виховати спеціалістів, які б до того ж розуміли, що дедлайн один місяць – це не один рік.

У нас ще історично так склалося, що фахівці йшли у фінансову галузь або виїжджали за кордон, бо в книжковій справі грошей завжди було небагато. Тепер треба усвідомити, що видавнича справа дає роботу редакціям, створює робочі місця, щоб філологи, виходячи з університету, не їхали кудись класти гіпсокартон, а працювали за спеціальністю у себе, роблячи свій внесок у нашу економіку.

«Якщо хочеш заробити мільйон, візьми мільярд і відкрий видавництво»: інтерв’ю з директором видавництва «Наш Формат» Антоном Мартиновим

Фото: Тетяна Пастір

Про експорт і труднощі перекладу

– Чи експортуєте ваші книги? Чи стоїть перед вами задача тепер не тільки перекладати зарубіжні книги українською, а й українську літературу англійською, польською, німецькою…?

– Права не продаємо, а за кордон замовлення є – навіть з Аляски. Завдання щодо перекладів українських авторів ставимо перед собою. Ми шукаємо людину для цього напрямку, але спочатку маємо подбати про високу якість та змістовність написаного, аби видавати це. Тобто ми плануємо працювати з авторами українського нон-фікшну, але зараз оцінюємо цей ринок.

Найбільша проблема – коли перекладають не зміст, а слова. Перекладачі після наших вишів дуже далекі від реального стану справ і того, що вимагає їхня професія.

– Чи виникають труднощі перекладу? Час від часу у нас виникають скандали із неякісними перекладами.

– Найбільша проблема – коли перекладають не зміст, а слова. Вона потім тягне за собою конвеєром редактора, відбираючи багато часу, потім – коректора, верстальника, головного редактора. Тому для себе ми визначили найвищу лігу перекладачів, з якими намагаємося співпрацювати довгостроково і мати плани на переклади наперед. За ними йде перша – ті, що перекладали для нас і подають надії, та друга ліга – новачки, котрі впоралися із нашим важким тестовим завданням, у яке вже вшиті помилки, і ми ретельно слідкуємо за кожним їхнім кроком у ремеслі. Ми плануємо влаштувати низку майстер-класів з перекладу, починаючи з азів, тому що перекладачі після наших вишів дуже далекі від реального стану справ і того, що вимагає їхня професія.

Переклад назви – мабуть, найвідповідальніший момент, бо саме назва продає від 30% до 50% накладу. У такому разі підключається і маркетинговий відділ, іноді навіть мене долучають. Наприклад, я наполіг саме на версії «Атлант розправив плечі», а не «Атлант стинає плечима», хоча так, можливо, стилістично правильніше.

«Якщо хочеш заробити мільйон, візьми мільярд і відкрий видавництво»: інтерв’ю з директором видавництва «Наш Формат» Антоном Мартиновим

Фото: Тетяна Пастір

Про смаки читачів, буктрейлери та мистецтво

– У нас є «Книжковий Арсенал», «Форум видавців». Як впливають вони на збільшення вашої аудиторії?

– Книжкові виставки допомагають нам швидше промотувати книжки, у Львові це відбувається щороку майже з часів незалежності. Унікальність «Книжкового Арсеналу» у тому, що це не виставковий центр, а впорядкований простір із сучасними стендами. Потужна локація у центрі Києва, до якої зручно дістатися. «Арсенал» обходить багато європейських виставок, але весь його потенціал ще не розкрито.

Ми видаємо те, що цікаво персонально нам, − літературу на межі заробітку і наших уподобань. Нам радісно, коли після прочитання нашої літератури читач засвоює знання, відкриває свій бізнес, адже це все рухає економіку і розвиває суспільство, в якому нам же і жити.

– Якщо «Наш Формат» вже має сталу аудиторію, чи потребує видавництво вашого рівня додаткової реклами і якою вона має бути? Буктрейлери?

– Трейлери до книжок – це тренд, йому вже близько п’яти років. Ми їх знімаємо, але не розкачали YouTube-канал на повну. Скоріш за все, це не наша історія, бо дуже обмежена аудиторія саме за переглядами.
Найближчим часом хочемо презентувати нашу продукцію в Одесі, Харкові, у Дніпрі, переважно у східному регіоні країни. Ми прагнемо повернути людей до актуальної книги українською, де вона мало представлена. Далі Полтави нам це поки що важко вдається з огляду на сучасні суспільно-політичні події та радянське минуле.

– Що було б цікаво зарубіжному читачеві, на вашу думку?

– Дитяча література. Вона легка для розуміння − багато сюжетів дитячих книжок корелюються із зарубіжними, візуальна складова у нас якісна, а перекладати треба мінімум.

– Як ви знаєте наперед, що буде гарно сприйматися?

– Ми видаємо те, що цікаво персонально нам, − літературу на межі заробітку і наших уподобань. Нам радісно, коли після прочитання нашої літератури читач засвоює знання, відкриває свій бізнес, адже це все рухає економіку і розвиває суспільство, в якому нам же і жити.

– Чому в Україні так слабо представлена мистецька та візуальна книга? Немає попиту чи проблема в ціні?

– Думаю, найголовніша причина – це купівельна спроможність. Вартість паперу і друку зростають, такі великі видання дорого коштують видавцеві. Можна зробити тираж, але якщо він лежатиме на складі, користі від того мало. Ми хотіли перевидати альманах «Жлобологія», але не будемо, бо роздрібна ціна виходитиме близько 600 гривень.

– Які теми найбільше користуються попитом в українських читачів?

Сподіваюся, література для саморозвитку, нон-фікшн та бізнес-книжки цікаві українській читацькій аудиторії не менше, ніж любовні романи, які є рекордсменами за накладами. Якщо говорити про «Наш Формат», то лідером продажів став «Атлант розправив плечі» Айн Ренд – близько 60 тисяч примірників. Книги «Чому нації занепадають» і «Моє життя та робота» Генрі Форда вийшли накладом більш як 30 тисяч. До них ще підтягується «Чорний лебідь» Нассіма Талеба. Це гарні показники, адже в Україні за різними даними середній тираж десь близько 2,5 тис. примірників.

«Якщо хочеш заробити мільйон, візьми мільярд і відкрий видавництво»: інтерв’ю з директором видавництва «Наш Формат» Антоном Мартиновим

Фото: Тетяна Пастір

Про книжкові новинки

– На які книжкові новинки можна чекати найближчим часом?

– Багато чого вже віддано до друку. Серед новинок, наприклад, «Як ніколи не помилятися. Сила математичного мислення» Джордана Елленберґа. Ми звикли, що математика – це щось важке і незрозуміле, а ця книга пояснює речі, які відбуваються з нами, на базі математики. Вона буде корисною людям незалежно від сфери діяльності, хоча це й не супербестселер. Також невдовзі вийде друком «Антикрихкість» Насіма Талеба, «Мислення швидке та повільне» Деніела Канемана і «Переможець» Джека Велча.

Також презентуємо три книги про історії великих компаній. Це «Історія Starbucks. Усе почалося з чашки кави…» Говарда Шульца, «Філософія Toyota» Джефрі К. Лайкера і «Взуття-буття. Історія Nike» Філа Найта. Обкладинка до останньої буде єдиною не такою, як у всьому світі. Дизайн видань іншими мовами однаковий – чорна з логотипом Nike. Ми запропонували свою версію, і автори з радістю згодилися, хоча за контрактом обкладинка має лишатися оригінальною.